Початок широкомасштабного вторгнення військ рф на територію України принесло багато лиха. Не виключенням стало і нанесення величезних збитків людям і їх бізнесу.
"І на сьогоднішній день гостро постає проблема в впровадженні дієвого механізму відшкодування нанесених війною збитків" - Олег Ткачук, експерт проєкту з юридичних питань.
Пошук та розроблення оптимальних правових механізмів ведеться як на національному, так і на міжнародному рівнях. Це складне, комплексне завдання, що стосується і притягнення до відповідальності воєнних злочинців, і повного відшкодування збитків державою, що цинічно розпочала цю агресивну війну.
Збройні конфлікти не є унікальним явищем, яке доводилося приборкувати за допомогою міжнародних правових механізмів, але війна Україні не має прямих аналогів для того, щоб механічно застосовувати напрацьовану раніше практику, в тому числі Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Обставини так званих придністровських, грузинських, карабаських, курдських та інших конфліктів суттєво відрізняються від обставин, у яких опинилися люди й бізнес унаслідок російської агресії в Україні. Рішення ЄСПЛ у тих справах часто помилково беруть за основу для судових рішень в Україні. Насправді значення мають лише базові принципи, які виробив ЄСПЛ. Зокрема до такого базового принципу належить – принцип контролю території, для встановлення того, чи здійснювала держава свою владу (юрисдикцію) на території, де було завдано шкоду.
Даний принцип закріпився в практиці ЄСПЛ, з огляду на зміст статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). Яким передбачено, що у разі воєнної окупації саме держава-окупант, установивши ефективний контроль за певною територією іншої держави та її населенням, поширює на останню свою владу і має відповідати за гарантування там всіх прав та публічних обов’язків по забезпеченню безпечного життя. На це орієнтує і Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Відповідно до цього Закону відшкодування заподіяної внаслідок тимчасової окупації нашої держави матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. А Україна всіма можливими засобами сприяє тому, щоб агресор таке відшкодування виплатив.
Це зумовило змінити підхід в національній судові практиці. Верховний Суд, починаючи з квітня 2022 року, втілив у життя ідею того, що росія, як агресор, не може бути захищена державним імунітетом у судах України. Тому рф можна зазначати відповідачем за позовами приватних осіб про відшкодування нею шкоди (збитків) нанесених людям, їх життю, здоров’ю, а також майну і бізнесу.
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 Цивільного кодексу України. Частиною першою ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових і моральних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Основне правило, яке діяло і діє в сьогоднішніх умовах в судовій практиці у справах про відшкодування збитків – це наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що спричинило нанесений збиток, а саме:
протиправної поведінки;
збитків;
причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками;
вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Олег Ткачук,
експерт проєкту з юридичних питань